Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень 2023)

Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 березня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно).

Список загиблих за березень 2023 року

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по-батькові	Про особу	Обставини смерті
1 березня
10800		Орішко Микола Миколайович	1966 р.н., м. Корюківка. Капітан. За час служби у ЗСУ отримав звання заслуженого ветерана. Проходив службу у складі підрозділу ВЧ А3321	Помер через проблеми зі здоров'ям.
10801		Венгренюк Микола	21 квітня 1973 року, с. Ліски Коломийського району	Загинув під час бойових дій з військовими формуваннями РФ поблизу села Кузьмине Луганської області.
10802		Курилюк Василь	30 січня 1980 року, с. Лісний Хлібичин. Молодший сержант. Залишилися дружина та двоє синів, один з яких служить у Нацгвардії України контрактником.	Був важко поранений під Бахмутом 5 лютого 2023 року. Помер у госпіталі.
10803		Антощук Федір Анатолійович	27 лютого 1973. Народився в м. Кам'янське. Старший солдат. Залишилась дружина, донька, син та дві сестри	Загинув під час виконання військового завдання в районі с. Водяне через осколкові та вибухові рани. Похований 8 березня на кладовищі по вулиці Весняна на Соцмісті м. Кам'янського
10804		Нос Максим	29 років, Кривий Ріг. Стрілець кулеметного взводу Національної гвардії України. Навчався в місцевому гірничому коледжі. Після навчання пішов працювати на Криворізький залізорудний комбінат. У 2015—2016 році проходив строкову службу в лавах Збройних сил. На початку березня 2022 року мобілізувався до ЗСУ. Працював гірником очисного забою на шахті «Тернівська».	Загинув на околицях населеного пункту Кремінна
10805		Векленко Єгор («Кабан»)	26 років, м. Київ. Навчався у школі № 197. Закінчив факультет інформатики й обчислювальної техніки Національного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Працював у сфері ІТ. Під час повномасштабного вторгнення Єгор приєднався до лав Національної гвардії України. Був гранатометником у 1-й Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка. Воював у Мощуні, Сєвєродонецьку та Бахмуті. Казав, що після Сєвєродонецька може святкувати другий день народження.	Загинув від прямого влучання в окоп під час артилерійського обстрілу біля села Білогорівка на Донеччині. Уламок потрапив Єгору в ділянку шиї. Похований на Вишневому кладовищі на Київщині.
10806		Соломенніков Ігор	22 роки, м. Севастополь, АР Крим. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Після випуску служив у 7-й бригаді тактичної авіації імені Петра Франка. З початком повномасштабного вторгнення капітан Соломенніков обороняв українське небо від російських окупантів та успішно нищив ворога. Восени до його бригади приєднався полковник Волинець, з яким вони згодом здійснили багато бойових вильотів. І разом загинули на Донбасі.	Загинув під час виконання бойового завдання біля Бахмута на Донеччині. Разом із ним загинув пілот Віктор Волинець. Їхній літак СУ-24М був збитий ворожим винищувачем. Похований в Києві
10807		Квасниця Роман Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	3 грудня 2002, с. Буйволівці Ярмолинецької територіальної громади. Солдат	Загинув в районі населеного пункту Спірне Донецької області. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня .
10808		Ткач Ігор Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	7 серпня 1997, с. Суворовське Тульчинського району. З 2003 по 2012 роки навчався в Суворовській загальноосвітній школі I-II ступенів №1. Після закінчення дев’ятого класу в 2012 році вступив до Тульчинського ВПУ №41,  яке закінчив у 2015 році, здобув  спеціальність «слюсар-ремонтник», «водій автотранспортних засобів (С)». Працював вантажником у складі готової продукції у ТОВ «Вінницька птахофабрика». З 2017 по 2019 роки проходив строкову службу в Збройних Силах України в місті Івано-Франківськ. Старший солдат, був старшим водієм 2 взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини А3028 Західного ОТО Національної гвардії України.	Загинув в районі населеного пункту Спірне Донецької області, потрапив під мінометний обстріл. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня .
10809		Коменярський Тарас Григорович	17.11.1973, с. Горинка Кременецького району, Тернопільщина. Закінчив Колосівську гімназію. Командир гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 гірсько-штурмової роти військової частини ЗСУ.	Загинув на Бахмутському напрямку біля н.п. Білогорівка, Донецька область від поранень внаслідок мінометного обстрілу
10810		Трофіменко Роман Миколаєвич		Загинув 1 березня 2023 року в Бахмуті. Артилерійський обстріли.
		Собченко Артем Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	17 лютого 1992, с. Дмитрівка. Молодший сержант	Похований у с. Єлизаветівка Миколаївського району Миколаївської області.
		Курсон Станіслав	Був членом партії Європейська Солідарність. Став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Він служив у лавах 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.	Загинув на Бахмутському напрямку. Понад рік вважався зниклим безвісти
		Довгополий Станійслав («Бруно») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	34 роки, селище Савинці. Після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, після закінчення якого працював на елеваторі, обіймав посаду апаратника з оброблення зерна 5 розряду. Після звільнення його рідного селища, в жовтні 2022 року, долучився до лав ЗСУ. Проходив навчання в Англії	Загинув від поранень, несумісних життям, під час виконання бойового завдання поблизу селища Білогорівка Луганської області. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня .
2 березня
10811		Ваків Богдан	20 років, стрільць-радіотелефоніст 2 відділення 1 взводу оперативного призначення Національної гвардії України	Загинув у Луганській області під час мінометного обстрілу
10812		Дуркач Василь	54 роки, с. Делієве. Дубовецької територіальної громади. Проживав у Івано-Франківську. До повномасштабного вторгнення РФ працював за кордоном далекобійником. 1 березня 2022 коли почалася велика війна, повернувся додому й добровольцем пішов боронити країну. Одразу пішов у військкомат. Йому дали повістку, але не взяли, сказали зачекати. Кілька разів його кликали допомогти автомобілі ремонтувати, і аж у жовтні його прийняли до лав ЗСУ. Служив солдатом та водієм 7 стрілецького батальйону. Воював під Харковом, а тиждень до загибелі був переведений на Луганський напрямок.	Їхав разом з двома побратимами о 1:00 міняти військових на позиції. Вони вийшли з автомобіля і їх обстріляли з танка. Побратими залишилися живими, наразі перебувають у госпіталі. Василь загинув миттєво, бо йому влучило в голову. Це все відбулося поблизу села Невське на Луганщині.
10813		Хомюк Олег Петрович(«Хома»)	07.10.1971. Військовослужбовець 206-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Разом з сином звільняли Київську, Харківську та Херсонську області. Пізніше Хомюки поїхали на Донеччину.	Загинув у бою за Бахмут прикривши собою сина. Прощання відбулося 10 березня на Майдан Незалежності.
10814		Хомюк Микита Олегович(«Турист»)	13.06.1997. Старший солдат 206-го батальйону 241-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. Разом з батьком звільняли Київську, Харківську та Херсонську області. Пізніше Хомюки поїхали на Донеччину.	Загинув у бою за Бахмут не зважаючи на те, що батько прикрив його собою.
10815		(«Лис») Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «Учасник АТО»	26 серпня 1986, с. Сілець Сокальського району Львівської області. У мирний час був викладачем та керівником фізичного виховання у Міжрегіональному центрі ПТО художнього моделювання і дизайну м. Львова. З перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну, Ярослав пішов на захист своєї країни у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. У цій бригаді у 2014 році брав участь в АТО. За зразкову службу був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО». Під час служби вдосконалював свої знання та навички, подавав приклад у виконанні військового обов'язку. Постійно перебував у гарячих точках Миколаївської, Харківської та Донецької областей.	Загинув у бою під Бахмутом від мінометного обстрілу. Похований 4 березня в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
10816		Прусаєв Ігор («Боксер»)	23 роки, м. Каховка Херсонської області. Закінчив там середню школу № 1. Коли почалася повномасштабна війна, Каховку окупували російські військові. Ігор вступив до лав міської організації з охорони громадського порядку «Щит». У березні його викрали окупанти. Майже тиждень хлопця катували та знущались з нього, а потім відпустили. Після цього він виїхав з рідного міста і пішов до ЗСУ. Пройшов навчання на навідник БМП-2. Став стрільцем-піхотинцем у Центрі програми підготовки ЗСУ у Великій Британії. Мав стати лідером сержантського корпусу. У складі 214-го окремого спеціального батальйону OPFOR вирушив на передову.	Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині
10817		Романенко Євген Вікторович («Рома») Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»	Молодший сержант, старший сапер, 2- інженерно-саперне відділення, 2 взвод, 2 інженерно-саперна рота. У 1993 році закінчив загальну середню школу м. Київ № 222. 24 червня 1996 року отримав диплом Київського професійно-технічного училища, отримав спеціальність слюсар по ремонту машин. З червня 2003 року почав працювати на підприємстві ООО «БМ СЕРВІС.» З 2010 року працював на підприємстві ТОВ «Тайфун Трак Партнер». З 2015 року до повномасштабного вторгнення працював слюсарем по ремонту автомобілів 4-го ступеня ТОВ «Автобудкомплекс». Без батька залишилося двоє дітей, донька Карина 2005 року народження та син Олександр 2018 року народження. Приєднався добровольцем до лав ССО АЗОВ 27.02.2022,а через півроку до 3 ОБШр. Виконував бойові завдання у найгарячіших точках Запорізького та Донецького напрямку.	22.02.2023 Євген отримав важкі осколкові поранення виконуючи бойове завдання поблизу с. Кліщіївка, Бахмутський напрямок. 2.03.2023 його серце перестало битися у військовому госпіталі ім. Мечникова м. Дніпро. Нагороджений почесним нагрудним знаком «Сталевий Хрест» 1-го ступеня (посмертно). Похований 6 березня на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 16 ряд.
10818		(«Боксер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	26 років, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 114. У 2011 році вступив до Автотранспортного коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет». Навчався за спеціальністю «Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті» та здобув кваліфікацію техніка-технолога (механіка). З листопада 2015-го працював у ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД». Спочатку був слюсарем черговим по ремонту обладнання, а згодом – механіком. У 2017 році продовжив навчання у Криворізькому національному університеті. У серпні 2022-го вступив до лав ЗСУ. У вересні поїхав на навчання до Британії, після цього був направлений на службу до 77-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ, де був командиром відділення. У січні 2023-го вирушив на фронт. Воював у Соледарі. З лютого перебував на Бахмутському напрямку із пораненням, що не загоїлося. За свою службу воїн був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Сталевий хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).	Загинув в бою за місто Бахмут на Донеччині в результаті ворожого артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Слави кладовища Широка Дача в Кривому Розі .
10819		Андрейчук Сергій	м. Кривий Ріг	Загинув 2 березня 2023 року в Бахмуті
10820 … 10824			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 2 березня 2023 року)
3 березня
10825		Соповський Юрій	28 років. с. Серафинці Городенківської громади.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Кремінна Луганської області. Під час ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення, від якого помер.
10826		Струк Тарас	43 роки, с. Радча. Мешкав у селищі Єзупіль. Був мобілізований 12 липня 2022 року	Під час боїв на Бахмутському напрямку отримав поранення. Певний час перебував на лікуванні в Івано-Франківську. Після тяжкої операції — помер у лікарні.
10827		Рихліцька Яна Миколаївна («Яра»)	2 квітня 1993, м. Вінниця. волонтерка і парамедикиня 93-ї бригади «Холодний Яр». Раніше працювала у страховій компанії. Після російського вторгнення допомагала цивільним і військовим, а пізніше добровільно пішла у ЗСУ. Була медикинею у стабілізаційному пункті Бахмута, який перев'язував і готував поранених військових до довгої дороги для передачі медикам.	Загинула під час евакуації поранених під Бахмутом. Машина швидкої допомоги в якій вона їхала, потрапила під обстріл.
10828		Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня	1 січня 1974, с. Хриплин Івано-Франківської територіальної громади. Захисник Донецького аеропорту, «кіборг». Сержант. Командиром 4 десантно-штурмового відділення, 3 десантно-штурмового взводу, 2 десантно-штурмової роти, 1 десантно-штурмового батальйону, 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (28 листопада 2022).	Загинув поблизу села Ступочки Донецької області. Похований 8 березня на Алеї героїв в Чукалівці. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).
10829		Петрущак Павло Йосипович	21 квітня 1996. Навчався у Ліцеї № 74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. У 2014 році закінчив Державний навчальний заклад «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту». Здобував освіту у Львівському фаховому коледжі транспортної інфраструктури. Учасник Пласту з 2008 року. У 2013 році вступив до «Великого Плем'я Лісових Чортів». Учасник Революції Гідності. Згодом проходив строкову службу у лавах військ берегової охорони. Повернувшись, працював помічником машиніста локомотива. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав Сухопутних військ ЗСУ.	Похований на Личаківському кладовищі.
10830		Ковальчук Іван(«Zeus»/«Опєр»)	25 років, с. Сільця-Млинівські Волинської області. Закінчив Львівський державний університет внутрішніх справ. Певний час працював за професією. На момент повномасштабної війни перебував за кордоном, але згодом повернувся та приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Воював на посаді старшого навідника розвідувального відділення 13-го батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади..	Загинув біля міста Кремінна на Луганщині. Рятував побратимів, коли потрапив під артилерійський обстріл та отримав смертельні поранення. Похований в селі Доманове на Волині.
10831		Очеретяний Володимир Володимирович («Медбрат»)	43 роки, с. Березянка Житомирської області. У 2000 році закінчив Житомирський базовий коледж за спеціальністю «Лікувальна справа». Працював за фахом. У 2020-му закінчив Житомирський економіко-гуманітарний міжнародний університет «Україна» та здобув ступінь бакалавра з фізичної реабілітації. Працював за спеціальністю. Служив у 127-му батальйоні 112-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був головним медиком роти.	Загинув під час виконання бойового завдання біля села Діброва на Луганщині. Похований в с. Ходорків на Житомирщині.
10832		Новік Дмитро	26 січня 1995, с. Замглай на Ріпкинщині. Навчався в Замглайській школі, після цього вступив в місцеве професійно-технічне училище, де опановував професію тракториста. Проходив строкову військову службу, після якої підписав контракт та вперше долучився до оборонців Батьківщини. Після початку повномасштабної війни він знову долучився до лав ЗС України. Службу ніс у складі військової частини А4010.	Загинув під час виконання бойового завдання біля Бахмуту на Донеччині підрозділ Дмитра потрапив під ворожий артилерійський обстріл, внаслідок чого він отримав поранення, які виявились несумісними з життям. Похорон відбувся 11 березня 2023.
10833		Степанкевич Олександр Тарасович Почесний громадянин міста Тернополя	5 жовтня 1971, м. Тернопіль. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну пішов добровольцем на фронт. Служив головним сержантом третього стрілецького взводу першої стрілецької роти.	Похований 8 березня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
10834		(«Бобер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	36 років, с. Дружня Київської області. У 2005 році закінчив Київський геологорозвідувальний технікум, отримав кваліфікацію техніка-геофізика. Здобув вищу освіту у Київському державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій за спеціальністю фахівця з телекомунікаційної інженерії. Працював логістом. Від керівництва неодноразово отримував подяки та відзнаки за сумлінне ставлення до роботи. Любив ліс і відпочинок на природі. Захоплювався футболом.	Загинув під час виконання бойового завдання. Внаслідок сильного артилерійського обстрілу отримав поранення не сумісне з життям поблизу с. Діброва Луганської області. Посмертно Сергій нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника на Берковецькому кладовищі в м. Києві 42 ділянка(16 ряд, 24 місце)
		Вишатицький Владислав	10 серпня 2001. Закінчив школу №65 в місті Львів у 2016 році.	Загинув у бою за місто Бахмут .
		Лудчак Ігор Орден «За мужність» ІІІ ступеня	1 жовтня 1999. Навчався в школі в Угорниках. Мешкав в Івано-Франківську. Старший солдат 50-го полку імені Семена Височана	Загинув біля села Шипилівка Луганської області
10834 … 10834			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 3 березня 2023 року)
4 березня
10811		Шнур Володимир	57 років, с. Підвисоке Коломийського району. Служив солдатом-стрільцем стрілецького взводу.	Загинув у Запорізькій області.
10812		Пилипчук Андрій	47 років, с. Довгий Войнилів Івано-Франківської області. Навчався у Калуському професійно-технічному ліцеї. Працював в автошколі. Потім їздив на заробітки до Польщі та Словаччини. Воював в Іраку та брав участь в АТО на Донбасі. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ, був кулеметником одного з підрозділів. Двічі був поранений.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роздолівка під Соледаром на Донеччині. Похований в с. Довгий Войнилів на Івано-Франківщині.
10813		(«Блок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	25 років, народився і жив у місті Івано-Франківськ. Навчався у ліцеї № 16. Потім здобув професію коваля у вищому професійному училищі № 21. Працював на підприємстві «Франко Брук», де спочатку вкладав бруківку, а потім займався її виготовленням. З 2019 року воював в ООС на Донбасі. Під час повномасштабного російського вторгнення Сергій воював за незалежність України та її мирне майбутнє у лавах ЗСУ. Був бійцем 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на передовій.	Загинув під час виконання бойового завдання біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Похований на Алеї Героїв у рідному місті. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
10814		Бєршов Андрій Валерійович («Смуглянка»)	22.03.1977. В/ч А4347, 244-й окремий батальйон територіальної оборони. Стрілець.	Похований на Берковецькому цвинтарі в Києві
10815		Павлов Михайло Михайлович	11 жовтня 1993, с. Павлівка Болградського району.	Загинув 4 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі м. Бахмут Донецької області. Похований 11 березня 2023 року в рідному селі.
10815 … 10824			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 4 березня 2023 року)
5 березня
10825		Фесенко Тетяна («Мурка»)	30 років, Гостомель. Воювала у розвідувальному батальйоні пліч-о-пліч зі своїм чоловіком. До повномасштабного вторгнення родина жила в Мостищах на Київщині, а 3 роки тому переїхала у столицю. У перший день повномасштабної війни подружжя відправило свою 8-річну дитину з рідною їм людиною за кордон.	Загинула під Бахмутом. В її окоп потрапив снаряд. Її чоловік отримав контузію, проте доповз до коханої й 2,5 кілометра ніс її разом із кумами до пункту евакуації. 11 березня відбулося прощання з Тетяною у Гостомелі.
10826		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	м. Шепетівка. Останні роки проживав у Хмельницькому з дружиною і двома синочками. Солдат, служив водієм у восьмому окремому полку спеціального призначення.	Загинув неподалік від міста Часів Яр на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно (1 травня 2023).
10827		Зельтіньш Юрій	1983, с. Ставидла Олександрівської громади.	Загинув під час виконання бойового завдання.
10828		(«Вікінг»)	31 грудня 1985, Дніпро. У мирному житті працював в.о.головного металурга "Дніпропетровського заводу прокатних валків". Офіцер запасу, був мобілізований у травні 2022 року до лав ЗСУ. Був командиром взводу 9 роти 3 батальйону 54 окремої механізованої бригади ім. Івана Мазепи, лейтенант.	У березні 2023 пішов на важкий штурм під смт.Білогорівка Луганської області. Хлопці під постійними арт-обстрілами тримали позиції більше доби. Загинув виконуючи бойове завдання неподалік Білогорівка (смт), Луганська область .
10829		(«Маска»)	15 березня 1988, м. Першотравенськ Дніпропетровська область. Закінчив школу №1 та Першотравенське професійно-технічне училище №40, де здобув фах електрослюсаря підземного. Працював на шахті імені Сташкова. Одружився, трьох синів. Старший солдат, проходив військову службу за контрактом з 28.08.2018 року в 46 Батальйоні особливого призначення Донбас, який входив до 54 омбр ім Івана Мазепи. Пройшов курси снайпера, був кулеметником та навідником БМП-2. Пройшов Волноваху і стримував ворога в напрямку Курахово.	Загинув виконуючи бойове завдання неподалік Білогорівка (смт), Луганська область. Попав під артилерійський обстріл і отримав поранення несумісне з життям. Похорон відбувся 12 березня 2023
10830		Кобець Віталій («Тяпа») Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»	24 роки, с. Річиця Забродівської громади. Рано осиротів. Навчався у місцевій школі. Потім обрав шлях військового і вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Воював в ООС. Був нагороджений нагрудний знаком «Сталевий Хрест». Старший лейтенант, командир танкового взводу танкового батальйону 93 бригади.	Загинув поблизу Бахмута. Разом зі своїм танковим екіпажем прямував на бойове завдання, коли вони потрапили під вогневе ураження з ворожого дрона. Весь екіпаж загинув .
10831		Мельник Андрій	21 рік, с. Райполе на Дніпропетровщині. Закінчив Межівське училище. Водій-механік танку.	Загинув від ураження ворожого дрона .
10832		Леонтьєв Сергій	До війни був теслярем. Він відслужив 5 років на контракті, брав участь у змаганні танкових взводів у 2012 році, тоді вони посіли друге місце. Його брат також був танкістом. Коли стало відомо, що Росія вторглася в Україну, він із товаришами вирушив у військкомат і записався до місцевої ТрО. Під час строкової служби також був танкістом, освоїв усі навички та міг замінити будь-якого члена екіпажу в бою. Служив навідником танку. Два його брати загинули раніше.	Загинув від ураження ворожого дрона. Матір Сергія втратила трьох синів .
10833		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	5.12.2001, 21 рік, с. Владична Чернівецької області. Навчався у Широковецькому ліцеї. Потім закінчив Ставчанський професійний ліцей, здобув фах шофера-тракториста. Під час повномасштабного вторгнення, влітку 2022 року, хлопець був призваний до лав Збройних сил України. Служив у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні 10-ї ОГШБр. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора гірсько-штурмового відділення. Солдат. Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.	Загинув біля села Білогорівка на Донеччині. Виконуючи службові обов’язки, захисник врятував побратима, а сам отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Залишилися батьки, дві сестри, бабуся, дідусі, тітки. Похований в рідному селі
10834 … 10839			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 5 березня 2023 року)
6 березня
10840		Дучак Тарас	48 років, с. Хоросно, Львівська область. Парамедик, до ЗСУ був призваний 15 серпня 2014 року, тоді проходив службу у складі 24 бригади. Брав участь в боях під Кримським, Авдіївкою, Новотошківським. У вересні 2015 року — демобілізований. У грудні 2022 знову вступив у Збройні Сили України до 67 ОМБР, батальйону імені Тараса Бобанича.	Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 11 березня.
10841		Луканюк Андрій Валерійович («Борзий») Медаль «За військову службу Україні»	8 грудня 1988, Годи-Добровідка, Коломийський район, Івано-Франківська область. Майор Збройних Сил України, командир аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. З 2014 року виконував бойові завдання на посаді командира роти. Брав участь у боях за Луганський аеропорт, Дебальцево, Красногорівку, Широкине. У 2021 році закінчив магістратуру за спеціальністю «Соціальна робота», Чернівецького національного університету .	Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Похований на Центральному цвинтарі Чернівців 9 березня 2023 року. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно).
10842		Сипливий Микола	2000, житель Маловисківської громади.	Загинув під час виконання бойового завдання в селі Богданівка Донецької області.
10843		Дробоцький Олег Ігорович («Художник»)	29 жовтня 1996, с. Лановець Кременецького району Тернопільської області. В 2018 році вступив в ряди 2-ї резервної сотні Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор". Закінчив відділення образотворчого мистецтва Кременецького педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка, Львівську національну академію мистецтв (2019). Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну служив стрільцем-санітаром 67-ї окремої механізованої бригади.	Загинув 6 березня 2023 року біля с. Оріхово-Василівка на Донеччині
10844 … 10854			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 6 березня 2023 року)
7 березня
10855		Коцюбайло Дмитро Іванович(«Да Вінчі») Хрест бойових заслуг Орден «Народний Герой України»	1 листопада 1995, с. Задністрянське, Івано-Франківська область. Молодший лейтенант, командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі». Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво. У 2022 році увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes». Залишилася дівчина — парамедик, волонтерка та політична діячка Аліна Михайлова.	Отримав осколкове поранення в Бахмуті від обстрілу РСЗО «Град». Загинув по дорозі до шпиталю.
10856		Месюк Андрій	1987, с. Горішнє Залуччя. Служив стрільцем-радіотелефоністом в одному з військових формувань.	Загинув на Луганщині.
10857		Морозик Андрій Сергійович	1995, с. Козлин. Доброволець. З перших днів повномасштабного вторгнення служив водієм-стрільцем в складі ЗС України.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області. Під час ворожого обстрілу отримав поранення, від якого помер.[1]
10858		Каплуновський Станіслав Олексійович («Живий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	13 січня 1976, м. Полтава. Молодший сержант. Після закінчення школи здобув фах автокранівника в Полтавському професійно-технічному училищі №23. Воював ще в дев'яності, змагаючись за незалежність Ічкерії в рядах УНСО. Був знайдений в купі трупів, після чого отримав свій позивний. У 2014—2015 роках захищав Україну у лавах Азову. З початку повномасштабного російського вторгнення чоловік боронив Україну в лавах 116-ої окремої бригади ТРО ЗСУ. А в листопаді 2022-го перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади, в.ч. А4638, на посаду номер обслуги 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону.	Загинув поблизу міста Бахмут Донецької області. Похований 17 березня у Полтаві.
10859		Дудка Євгенія Василівна Орден «За мужність» ІІІ ступеня	32 роки, м. Дніпро. Керівниця пресслужби Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. 10 квітня 2022 року разом з колегами ліквідовували наслідки обстрілу аеропорту в Дніпрі. Тоді росіяни завдали повторного удару, внаслідок чого постраждало 6 рятувальників. Поранення Євгенії було найважчим.	Лікувалася в Німеччині, у Берліні. Померла після 11 місяців лікування в місті Київ. Президент України нагородив орденом «За мужність» III ступеня. Похорону відбувся 19 березня 2022
10860		Бойко Василь Степанович	1 січня 1986, с. Великий Кунинець, Кременецького району, Тернопільської області. У травні 2022 року поповнив ряди ЗСУ. Служив навідником 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0222. Весь час перебував на Донецькому напрямку.	07.03.2023 року в районі населеного пункту м. Авдіївка, виконуючи чергове бойове завдання, в наслідок мінометно - артилерійського обстрілу отримав травми не сумісні з життям. До 21.04.2023 року вважався зниклим безвісти, 28.04.2023 року його поховали у рідному селі .
10861		Пімєнов Олександр («Лютий»)	35 років, м. Запоріжжя. Здобув середню освіту. У мирному житті працював будівельником. З 2022 року служив в інженерно-саперному підрозділі 197-го батальйону (в/ч А7363) 124-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.	Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Потрапив у ворожу засідку та внаслідок обстрілу отримав смертельне поранення. Похований на цвинтарі Святого Миколая в рідному Запоріжжі .
10862		Гадюка Павло Леонідович	20 червня 1988, с. Шабо Білгород-Дністровського району. З початку повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав ЗСУ	Загинув 7 березня 2023 року в районі н.п. Дубово-Василівка Донецької області. 16 березня 2023 року похований в с. Шабо.
10863		Губаренко Володимир Іванович	11 липня 1967, с. Шенгаріївка Зіньківської громади. Закінчив школу в рідному селі та Харківський архітектурно-будівельний технікум. Проходив військову службу в Німеччині. Більшість своєї трудової діяльності пропрацював будівельником.	Загинув на Донеччині
10864		(«Хамер»)	26 років, с. Миньківці Хмельницької області. Навчався у Миньковецькій загальноосвітній школі. Потім вступив до Нетішинського професійного ліцею, де здобув професію електрогазозварювальника. Служив в лавах 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» ЗСУ. Був водієм кулеметного взводу. З січня 2023-го воював у Бахмуті.	Загинув в місті Бахмут на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу
		Перев'язко Віталій («Філін») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	41 рік. с. Купель Рівненської області. У 2007 році закінчив Малинський лісотехнічний коледж. Старший сапер. У повномасштабній війні боронив країну спочатку в 12-ій окремій бригаді спеціального призначення «Азов», а згодом – у 3-ій окремій штурмовій бригаді. Служив старшим сапером 3-го інженерно-саперного відділення.	Загинув поблизу міста Бахмут Донецької області. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок російського мінометного обстрілу .
8 березня
10865			24 січня 1985, м. Снятин. Пізніше сім’я переїхала до Стрілецького Кута, звідки родом мати. З 1992 по 2001 рік навчався в Стрілецькокутській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив із відзнакою. Після закінчення школи навчався на економічному факультеті та військовій кафедрі Чернівецького національного університету. У 2010 році Володимир одружився та переїхав у місто Снятин. Разом із дружиною Оксаною виховував двох дітей. Наприкінці лютого 2022 року мобілізувався до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А3892 на посаді командира 2 взводу 2 роти 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади.	Загинув у боях за Донеччину .
10866		Митропольський Сергій Ігорович	1984, м. Ужгород. Навчався на факультеті міжнародних економічних відносин УжНУ. Згодом служив у повітряно-десантних військах. Збудував успішну кар'єру у «Джейбіл Юкрейн Лімітед». Після початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Служив старшим стрільцем другої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А7013, 65ОМБр.	Загинув на Запорізькому напрямку війни біля села Новоандріївка.
10867		Бульба Володимир Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	36 років. Був програмістом, закінчив НТУУ «КПІ». Відкривав свою веб-студію, але перспектива багатогодинного сидіння над кодом його не приваблювала. Потім працював в магазині Музторг. Разом із дружиною Наталією ще у 2012 році на свої весільні гроші, відкладені на подорож, відкрили першу «Рок Школу» в Києві. Завдяки йому сотні дітей та дорослих уперше в житті взяли до рук музичні інструменти, навчилися грати.11 березня потрапив у 26-й окремий стрілецький батальйон. На фронті Володимир займався безпілотниками. А потім взяв на себе обов'язок стежити за відеокамерами. Указом Президента України № 282 від 16.05.2023 р. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.	Загинув він під Вугледаром, коли вирушив перевіряти камери, міняти в них акумулятори. Ворог вистежив їх та накрив артилерією.
10868		Москальчук Володимир Миколайович («Семен»)	01 грудня 1975 року народження. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України у лавах ЗСУ. Проходив службу у 120-й окремій бригаді територіальної оборони на посаді кулеметника.	Загинув в населеному пункті Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання. Похований на Алеї Слави в місті Вишневе.
10869		Колесник Віталій («Кудєснік») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	21 рік, м. Новоград-Волинський, зараз – Звягель, на Житомирщині, але більшу частину життя прожив у селі Микуличі Київської області. З підліткового віку працював на різних будівництвах. Їздив на підробітки. Певний час був вантажником на заводі. Активно займався спортом. Захоплювався сферою ІТ, сам вивчав кодування та 3D-моделювання. Від початку повномасштабної війни хлопець добровольцем захищав рідну Україну від окупантів. Був у ТРО, ДФТГ, ходив по військкоматах, де його нікуди не брали через вік. У вересні 2022-го приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, солдат. 16 січня 2023 року поїхав на Донеччину.	Загинув в бою за місто Бахмут на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельне осколкове поранення. Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований в селі Микуличі. Залишилися мама Лілія, молодші брат Олексій і сестра Олена, наречена Вікторія .
9 березня
10875		Масалітов Володимир Іванович («Шаман»)	19 березня 1988, м. Суми. Сапер, завжди сумлінно виконував свій обов'язок, користуючись найвищим авторитетом серед побратимів. Син священника.	Загинув поблизу Бахмуту Донецької області.17 березня похований на Алеї Слави на Баранівському кладовищі.
10876		Бондар Анатолій Володимирович	25 жовтня 1979 с. Зайчики. Навчався в Зайчиківській, а згодом в Тарнорудській школі. Після чого закінчив Дзеленецьке училище за спеціальністю «тракторист». Працював у СВК «Прогрес» села Зайчики, а також в «Аграрній Компанії -2004». Мобілізований в січні 2023 року.	Загинув на Донеччині.
10877		Кравчук Анатолій Михайлович	7 вересня 1983 м. Боярка. Навчався в Боярській загальноосвітній школі № 3. 2013 року закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури. Працював у приватній компанії інженером-конструктором. До початку повномасштабного вторгнення в армії не служив. 24 лютого 2022 року став до лав роти охорони відділу № 1 Бучанського РТЦК та СП. Був стрільцем, помічником гранатометника. В лютому переведений до 72 ОМБр радіотелефоністом.	Витягуючи товариша, загинув 9 березня 2023 року після 19 години, поблизу міста Вугледар Волноваського району Донецької області від отриманих мінних осколкових поранень, несумісних із життям. Похований на Алеї Слави на Боярському кладовищі.
10878		Михайленко Сергій Анатолійович	22 квітня 1984 р., м. Київ. Стрілець-снайпер окремої президентської бригади 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону А0222 ОПБр. З 1990 по 2001 рік навчався в Новгородківській загальноосвітній школі 1-3 ступенів Запорізької області. У 2002 році закінчив професійно-технічне училище № 10 м. Мелітополя Запорізької області і здобув кваліфікацію слюсаря з ремонту автомобілів. Після завершення навчання працював у місцевих підприємствах. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. 26 березня 2022 року був призваний до ЗС України. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій м. Харкова, м. Суми, м. Авдіївка. Без сина та брата залишилась родина.	9 березня 2023 року отримав травму, перелом склепіння черепу, вибухова травма несумісна з життям у боях м. Авдіївка. Нагороджений почесною грамотою «За проявлену особисту мужність та героїзм». Похований 16 березня 2023 року на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 16 ряд, 26 місце.
10879		Гапоненко Юрій Андрійович («Байкер») Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Березень 1967, м. Конотоп. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут. Працював інженером, у банківській сфері, займався комерційною діяльністю. З перших днів російського вторгнення добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку служив у 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді, з липня 2022 — в 46-ій окремій аеромобільній бригаді. Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.	2 лютого 2023 року під Бахмутом отримав важке мінно-вибухове поранення. Його було евакуйовано та доправлено до м. Дніпро, згодом — до Києва. Однак 9 березня 2023, перебуваючи в госпіталі, пішов з життя. Похований на Пирогівському цвинтарі в Києві.. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно).
10880		(«Вуді») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	с. Тетерівка Черкаської області. Батьки покинули його у 2 роки, тому хлопця виховувала бабуся Віра Арсенівна. Після школи здобув професії електрогазозварювальника та водія у Жашківському аграрно-технічному професійному ліцеї. У 2012 році був призваний на військову службу у в/ч 3002 МВС Національної гвардії України. Брав участь в АТО. У 2016-му перевівся у 46-ий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна». Отримав важке поранення в бою під Мар'їнкою на Донеччині. Після лікування повернувся на фронт. Брав активну участь у бойових діях на Луганщині. За те, що під час ворожого танкового обстрілу, коли майже всі поховалися, вдвох разом із побратимом почали бій, щоб не здати позицію, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Під час служби познайомився зі своєю майбутньою дружиною – бойовою медикинею Оленою. Пара побралася в 2016-му. Коли наступного року в подружжя народилася донька Анастасія, Вадим звільнився зі служби. Працював муляром на будівництві. Сам побудував будинок у селі Вовчинець на Івано-Франківщині. На спогад про безстрашного воїна зараз там росте дуб Вадим. Коли почалося повномасштабне вторгнення вступив до лав ТРО Івано-Франківська. На початку 2023 року добровільно приєднався до ЗСУ. Служив у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Був оператором-навідником, заступником командира бойової машини. Виконував бойові завдання під Бахмутом. Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», а вже посмертно – медаллю «За честь і звитягу» та орденом «За мужність» lll ступеня.	Загинув в селі Білогорівка Донецької області. Близько 17.00 він востаннє вийшов на позицію. Не дійшовши до села, по рації повідомив, що навколо заміновано. Отримав наказ разом із групою повертатися назад. Ворожий дрон помітив рух і почався обстріл. Захисник отримав смертельне осколкове поранення в серце. Перед смертю встиг прикрити собою побратима. Похований на Алеї Слави в селі Чукалівка на Івано-Франківщині. Залишились дружина Олена, доньки Ольга, Олександра й Анастасія .
10881 … 10889			Військовослужбовці ЗС України.
10 березня
10890		Яківець Олександр Анатолійович	27 лютого 1977, с. Андріївка. Мав посаду стрілець-санітар механізованого батальйону.	Загинув під час виконання службових обов'язків внаслідок штурмових дій з боку противника, біля населеного пункту Кам'янка Покровського району Донецької області. Похований на кладовищі в селі Андріївка.
10891		Герасимчук Юрій Ігорович («Гера») Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»	23 квітня 1999. Студент 441 академічної групи (вступ – 2016 рік) ВСП “Васильківський фаховий коледж НАУ” Боєць 1 роти, 2 батальйону 3ОШБр.	Загинув під Бахмутом. Церемонія прощання відбулася в Києві, у Михайлівському золотоверхому соборі та Київському крематорії.
10892		Галушко Владислав Олександрович («Смайл»)	13 квітня 1999, с. Вишневе, Ніжинського району, Чернігівської області. До повномасштабної війни працював на заводі Coca-Cola. Після визволення окупованих територій району вступив добровольцем до лав ЗСУ в складі 81 аеромобільної десантно-штурмової бригади, служив кулеметником.	Загинув в районі бойових дій біля населеного пункту Білогорівка, Луганської області під час штурму від ворожої кулі снайпера.
10893		Савінков Микола	м. Кременчук. Став на оборону країни в квітні 2022 року, мав звання молодшого сержанта. Воював на Сході України.	Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Діброви, що на Луганщині. Похований 1 травня 2023 на Свіштовському цвинтарі.
10894		(«Буш») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-04-1515 квітня 1987, с. Тарасів Чернігівської області. Навчався у Білейківській загальноосвітній школі та в Остерському будівельному коледжі. Потім закінчив Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво». Працював майстром широкого профілю, займався виготовленням виробів із дерева. Під час повномасштабного вторгнення став на захист України у лавах ЗСУ. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.	Загинув під час оборони міста Бахмут на Донеччині. Життя воїна обірвав ворожий артилерійський обстріл. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
10895		Лисенко Руслан Сергійович	25 листопада 1987, м. Київ. Молодший сержант, командир гранатометного відділення гранатометного взводу 244 батальйону, 112 ОБ ТрО, в/ч А 4347. Закінчив Українську академію бізнесу та підприємства в м. Києві. В 2015—2016 брав участь в АТО, старший сапер. З перших днів повномасштабного вторгнення разом з батьком стали на захист України, звільняли Київську та Харківську області, виконували бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій в Луганській області.	4 березня 2023 при виконанні бойового завдання, під час артобстрілу позицій, поблизу населеного пункту Діброва Луганської області отримав важке поранення. А 10 березня 2023 його серце перестало битися у військовому госпіталі м. Дніпро. Нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня (посмертно). Похований 15 березня на Міському кладовищі у м. Києві, 42 ділянка, 16 ряд.
10896		Овчаров Олександр Сергійович	25.05.1982, мешканець Новомосковської міської громади. Солдат, сапер	Загинув 10 березня 2023 поблизу н.п.Залізнянське Бахмутського району Донецької області. Провели в останню путь воїна 16 березня в м. Новомосковськ.
10897		Житар Іван Васильович	18 квітня  1990, с. Новоселиця Кельменецького району (нині Дністровського ) Чернівецької області.  Закінчивши середню школу навчався в Чернівецькому вищому професійному училищі №15 по спеціальності слюсаря.  Працював   в колгоспі, а згодом  по березень 2022 року працював за кордоном. З 10 червня 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Солдат військової частини А-4436, кулеметник 2-го стрілецького відділення, 2-го стрілецького взводу, 3-ї стрілецької роти, 57ОСБ, 65ОМБр.	Загинув внаслідок мінометного обстрілу, отримавши вогнепальне поранення голови і тулуба, у селищі  Іванівське Донецької області.  Залишилися батьки, дружина, донька, брати та сестри. Похований 13 квітня 2023 року в рідному селі
10898		Шишкін Микола	28 років, м. Дніпро. Закінчив ліцей №36 міста Дніпра. Воював з квітня 2022 року. Брав участь у боях за Бахмут	Загинув у бою за Бахмут. Залишились дружина та 10-річна донька
10899 … 10904			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 8 березня 2023 року)
11 березня
10905		Красуцький Петро Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»	27 лютого 1978, м. Винники поблизу Львова. Здобув професійно-технічну освіту. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Чорноморську Одеської області. Працював за кордоном в Іспанії, потім повернувся в Україну. Протягом 2014—2015 років виконував бойові завдання у зоні АТО у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. За особисту мужність його нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни» та відзнакою «За участь в антитерористичній операції». Отримавши поранення, повернувся до цивільного життя та працював на підприємстві. У перші дні повномасштабної війни чоловік пішов добровольцем у 80 бригаду. Під час виконання бойового завдання отримав друге поранення.	Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 15 березня у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
10906		Джунь Валентин Анатолійович	20 липня 1969, м. Полтава. Призваний на службу по мобілізації до військової частини А 4007 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка на посаду стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.	Загинув поблизу Красногорівки, Донецької області, внаслідок танкового обстрілу з боку агресора.
10906		Біліченко Євгеній	3 листопада 1998. Випускник Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчався на кафедрі екології біологічного факультету Львівського університету у 2016—2018 роках. По завершенню навчання вступив до військової академії.	Загинув під Бахмутом. 14 квітня 2023 похований на Новодмитрівському кладовищі Золотоніського району.
10907		Мица Михайло Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	3 березня 1983, Прилбичі Яворівського району Львівської області. Закінчив місцеву школу імені митрополита Андрея Шептицького. Опісля навчався в Художньому професійно-технічному училищі імені Й. Станька. Працював на «Галицькій здобі» та їздив на заробітки до Польщі. Разом зі сім'єю жив у Новояворівську. У липні 2022 року став на захист України від російських окупантів, воював у складі 80 десантно-штурмової бригади.	Загинув у боях на Донеччині. Похований 16 березня в Прилбичах. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
10908		Смородін Віталій	23 роки, Російська Федерація. З дитинства жив із родиною на Дніпропетровщині. Закінчив Криворізький коледж НАУ. Пройшов строкову військову службу. Спочатку служив у 129-й окремій бригади територіальної оборони, був інструктором зі стрільби. У листопаді 2022-го перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ (колишній «Азов» ССО) на посаду навідника. У складі підрозділу виконував складні бойові завдання на передовій.	Загинув в бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Похований в селі Вільне на Дніпропетровщині
10909		Клонцак Микола («Сват»)	5 травня 2000, м. Червоноград. Солдат-санітар в/ч А4220. З 14 років працював. Ріс без батька, батько помер, коли Миколі було 11 років.	Загинув поблизу міста Бахмут Донецької області. Похований на Алеї Слави Бендюзького кладовища у рідному місті
10910		Петуйкін Валентин Денисович	25 квітня 1998, с. Апполонівка.	Похорон відбувся 3 листопада 2023
10911 … 10919			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 8 березня 2023 року)
12 березня
10920		Пащук Дмитро Дмитрович («Француз») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	06 листопада 1995, м. Львів. Був студентом заочної форми навчання кафедри туризму географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також пластуном. Воював проти окупантів у лавах 73-го морського центру спеціальних операцій ССО ЗСУ. Був вихованцем Куреня частини 109 імені Ярослава Горошка. Був першуном вишколу старших стрільців крайового табору військового пластування «Легіон». Пройшов вишкільний табір «Лісова школа». З 2016 року Дмитро кілька років у Франції служив у Іноземному легіоні. Мав власний бізнес, заклад «Port wine» розташований у центрі Львова. Здобував вищу освіту, щоб професійно розвивати туризм в Україні. Добровольцем пішов на війну в лютому 2022 року, коли росіяни розпочали повномасштабну війну. Служив поруч з мандрівниками Вітктором-Миколою Гаврилюком і Артемом Димидом та народним депутатом Романом Лозинським. Жартома називали свою четвірку на війні «Гавайська ТРО». Воювали на Херсонському напрямку.	Загинув на Херсонському напрямку від прямого попадання дроном.
10921		Ганущак Олександр Володимирович	9 квітня 1994, м. Коломия. Вступив до лав ЗСУ з вересня 2022. Воював в складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.	Загинув під час виконання бойового завдання.
10922		Монзолевський Вадим	35 років, м. Коростишів Житомирської області. Після школи опанував фах полірувальника кам'яних виробів. Під час повномасштабного російського вторгнення Вадим приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Служив гранатометником у 71-й окремій єгерській бригаді.	Загинув біля села Богданівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, він отримав смертельні поранення під час ворожого артилерійського обстрілу. Поховали захисника на Алеї Слави кладовища в рідному місті.
10923		Шевчук Василь Володимирович	29 січня 1964, м. Хоростків, Тернопільська область. Займався важкою атлетикою з дитинства. Після закінчення Дніпропетровського інституту фізичної культури і спорту працював дитячим тренером, керівником Хоростківського клубу любителів зимового плавання і загартування «Нептун» та приватним підприємцем. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року добровольцем пішов на фронт.	Загинув 12 березня 2023 року на околицях міста Бахмута на Донеччині. Похований 19 березня 2023 року в родинному місті.
10924		Гноєвий Валентин Олександрович	1993 р.н., мешканець Новомосковської громади Дніпропетровської обл. Штаб-сержант 25 ОПДБ	Загинув 12 березня 2023 року поблизу н.п. Терни Покровського району Донецької області.
10925		Каплін Віталій Станіславович («Тур»)	19 січня 1981, м. Кременчук. Служив в АТО. Під час повномасштабної війни призвали на військову службу під час мобілізації. Був старшим солдатом, старшим стрільцем військової частини А4123.	Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Площанка Луганської області
10926		Павлюк Анатолій Васильович («Друїд»)	29.08.1975. 2 МВ 10МР 4МБ. Бойовий медик.	Похований на Берковецькому кладовищі
10927 … 10934			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 8 березня 2023 року)
13 березня
10935		Шевченко Олександр	Мобілізували у березні 2022 року. Згодом проходив лікування	Помер під час відпустки, пов'язаної із тривалим лікуванням.
10936		Маруняк Федір	45 років, с. Новиця Новицької територіальної громади. Служив старшим стрільцем в гірсько-штурмовій роті.	Загинув під час бою у Донецькій області.
10937		Савчук Олег Олексійович	с. Флорине, Вінниччина.	Загинув виконуючи бойове завдання на Донеччині
10938		Сеітов Валерій Олегович	27 травня 1997, Херсонища. Молодший сержант, 21-й окремий мотопіхотний батальйон «Сармат». Старший брат Валерія воював в АТО і втратив ногу, тому у 2016 підписав контракт і брав участь в АТО/ООС,	Загинув під Бахмутом. Похований 20 березня 2023 на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців, тому що рідне село залишилося в окупації.
10939		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	22 липня 1993, смт Радуль Чернігівської області. У 2000 році закінчив 11 класів місцевої ЗОШ, потім працював на приватному підприємстві. У грудні 2022 року долучився ЗСУ, службу проходив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.	Загинув під час боїв на Донеччині. Похований 19 березня в смт Радуль. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
10940		Білоус Віталій Миколайович(«Білий»)	29 липня 1972, м. Гайворон. Навчався у гайворонській школі, отримав професію газоелектрозварювальника в Гайворонському технікумі. Проживав у Гайвороні, де й одружився. Згодом переїхав жити до Бучі. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав ССО «Азов» в Києві (нині 3-тя окрема штурмова бригада). В її складі воював протягом року. Брав участь в усіх найгарячіших боях біля Гостомеля, Запоріжжі і Бахмутському напрямку. Не раз рятував побратимів. Служив в 2-й роті 2-го штурмового батальйону 3ОШБр.	Загинув на Бахмутському напрямку. Похований в місті Буча.
10941		Сакара Вадим	1987. Житель Піщанобрідської громади.	Загинув поблизу населеного пункту Дубово-Василівка Донецької області. Прощалися з захисником 18 березня в селі Червона Поляна. Похований в селі Якимівка.
10942		Турта Павло	33 роки, молодший сержант.	Загинув під час виконання бойового завдання біля села Червонопопівка Северодонецького району Луганської області. Похорону відбувся 18 березня в місті Знам'янка Кропивницького району.
10943		Ковенько Іван	43 роки, с. Нетреба Рівненської області. Закінчив Великоцепцевицький ліцей. Працював будівельником. Одружився. Виховував із дружиною трьох синів, старший із яких потребує постійного лікування. На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, пішов захищати свою родину та Батьківщину. Приєднався до лав 61-го окремого батальйону 104-ї бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був старшим стрільцем.	Загинув обороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Похований у рідному селі
10944		Соляк Михайло	15 листопада 1983, с. Острів. Солдат, навідник механізованого відділення 24-ї ОМБр.	Загинув поблизу с. Оріхово-Василівка Донецької області
10945		Шевченко Андрій	31 рік, м. Дрогобич. З лютого 2023 року Андрій виконував бойові завдання з захисту України у складі ВЧ А-4010 — 5-ї окремої штурмової бригади. Перебував на Бахмутському напрямку фронту.	Загинув 13 березня 2023 року біля Бахмута, з того часу тривали довгі пошуки тіла, а згодом — ДНК-експертизи для підтвердження особи загиблого. Похований 6 грудня 2023 року в Дрогобичі на Алеї слави.
10946		(«Хортиця») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	35 років, м. Запоріжжя. Після закінчення місцевої школи здобув фах автослюсаря у Запорізькому ПТУ. Працював за кордоном. Захоплювався райтерством (культура графіті). Був учасником АТО. Під час повномасштабної війни знову став на захист своєї країни від окупантів. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Був радіотелеграфістом управління командира дивізіону.	Загинув, виконуючи бойове завдання в районі міста Часів Яр на Донеччині. Отримав смертельну вибухову травму внаслідок ворожого танкового обстрілу. Похований на цвинтарі Святого Миколая у Запорізькій області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
10947		Огородніков Артем	3 квітня 1991, проживав в с. Єреміївка на Одещині.	Загинув 13 березня 2023 року, похований 23 березня 2023 року в с. Єреміївка
10948		(«Фотограф») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	17.11.1966. Солдат.	Похований на Берковецькому кладовищі в Києві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
10949		Карась Олександр («Кабась»)	29 років, м. Приморськ Запорізької області. Закінчив Бердянський машинобудівний ліцей. За спеціальністю – механік. У Донецьку пройшов строкову військову службу. У 2014 році добровольцем брав участь в АТО. У 2015-му звільнився, але ненадовго, бо не зміг себе знайти серед цивільних. Наступного року знову підписав контракт, бо це було його життя. З 2019-го служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Був водієм БТР. Під час повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. У квітні 2022 року під час прориву з комбінату Ілліча Олександр із побратимами потрапив у полон. Нагороджений медаллю «За бездоганну службу».	Помер в селищі Пакіно, РФ, закатований в полоні. Похований на військовому цвинтарі в селищі Кушугум Запорізької області 10 травня 2024 року .
		(«Птах») Орден «За мужність» ІІІ ступеня Орден «За мужність» ІІ ступеня	27 років, м. Житомир. Закінчив Житомирський екологічний ліцей №24. Після університету добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у 199-му навчальному центрі десантно-штурмових військ ЗСУ. У 2018-2019 роках брав участь в ООС на території Донецької та Луганської областей у складі батальйону забезпечення оперативного угруповання «Схід». Виконав 28 стрибків із парашутом. З 2021-го продовжив службу у 8-му окремому полку спеціального призначення ССО ЗСУ. Для підвищення професійного рівня пройшов декілька спецкурсів за кордоном і в Україні. З січня 2022-го продовжив воювати в ООС, на Луганщині. Повномасштабне вторгнення зустрів на позиціях. Боронив Донеччину, Сумщину, Харківщину. Потім воював на Бахмутському напрямку.	Загинув при обороні міста Бахмут на Донеччині. Загинув зі зброєю у руках під час ближнього бою, стримуючи наступ окупантів .
14 березня
10950		Мирончиков Сергій Михайлович («Крахмал»)	18 червня 1990, с. Гнідин. З початком повномасштабного вторгнення вступив до Золочівського Добровільного територіального формування, де входив до складу групи швидкого реагування. Восени 2022 року добровільно пішов до Збройних Сил України. Воював у складі 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Був артилеристом.	Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Похорон відбувся 18 березня у с. Гнідин.
10951		Грищук Іван	14 вересня 1978, с. Топорівці Городенківської громади	Загинув у Бахмуті під час виконання бойового завдання.
10952		Іващенко Василь Володимирович	25 червня 1992, с. Великі Кринки. Був мобілізований до лав ЗСУ у листопаді 2022 року. Солдат, сапер 77-ї окремої аеромобільної бригади (в/ч А4355).	Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області
10953		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	21 березня 1966, с. Некрасове, Сумщина. Закінчив Київський національний університет ім. Т. Шевченка за фахом історика. У 1991-му взяв участь у музичному фестивалі «Червона рута», що проходив у Запоріжжі, виступив з авторською піснею «Дума про Гетьманщину», присвячену Батуринській трагедії 1708 року. Мав власний музичний гурт «Трактир». Понад 17 років Юрій Коваленко брав активну участь у розкопках Батурина. Відкрив головний храм гетьманської столиці — собор Живоначальної Трійці, знайшов усипальницю родини відомих меценатів Терещенків. Написав понад 70 наукових праць. У 2008 році на основі знахідок, що він робив разом з колегами, у Глухові відкрили Музей археології. З початком війни у 2014 році Юрій Коваленко приєднався до гуманітарної місії «Чорний тюльпан». Його зусиллями вдалося знайти, ідентифікувати та передати рідним для перепоховання тіла сотень українських воїнів, які загинули у боях під Іловайськом і Дебальцевим. У грудні 2020 року підписав контракт з ЗСУ. Дисертацію захистив уже під час служби у ЗСУ, у 2021 році, здобувши науковий ступінь кандидата історичних наук. Воював під Авдіївкою, а з початком повномасштабного вторгнення захищав від окупантів Чернігівщину, Київщину та Донеччину.	Загинув на Луганщині внаслідок прямого влучання з ворожого танка. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно (1 травня 2023).
10954		Падалка Сергій Павлович («Дід»)	Мешканець Піщанської громади Новомосковського району. В лютому 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Боронив Сумщину, брав участь у боях під Ізюмом та Бахмутом.	Загинув 14 березня 2023 року.
10955		(«Чернота»)	31.03.1987. У 2014-2021 р. захищав країну від загарбників під Кураховим, проходячи службу в АТО. Був нагороджений за мужність і відвагу під час виконання бойових завдань. 24 лютого, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, на “Піоні” захищав Київщину, за що згодом був нагороджений медаллю “за звільнення Київщини та Ірпеня”. Служив старшим лейтенантом у 43-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Тараса Трясила (43 ОАБр, В/Ч А3085). За звільнення Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Херсонщини отримав орден ” Богдана Хмельницького 3 ступеня”. Старший лейтенант.	Загинув під Вугледаром
10956 … 10964			Військовослужбовці ЗС України.	(для доповнення за 14 березня 2023 року)
15 березня
10950		Штремпел Йосип Гейзович («Пона») Почесний громадянин міста Тернополя Орден «За мужність» ІІІ ступеня	26 вересня 1972, селище Великий Бичків, Закарпаття. Учасник російсько-української війни. У квітні 2022 року добровольцем доєднався до лав ДУК «Правий сектор».	Загинув захищаючи Луганський напрямок. Похований 20 березня 2023 року в Тернополі.
10951		Кулак Олександр	16 грудня 1978, селище Ланчин Івано-Франківської області. Був учасником АТО/ООС. Після початку повномасштабної війни долучився до ЗСУ 17 лютого 2023 року. Служив стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного відділення 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».	.
10952		Орден «За мужність» ІІІ ступеня	13 лютого 1996, м. Івано-Франківськ. Дитинство і юнацькі роки провів у селі Липівка Тисменицької громади. Закінчив ліцей № 19. Навчався у Вищому художньому професійному училищі № 3 Івано-Франківська. Після закінчення навчання поступив у художній університет прикладного мистецтва м. Івано-Франківськ. Навчався на заочні формі, та був призваний на строкову службу в лави ЗСУ. Служив у м. Київ у Президентському полку в роті почесної варти. Після демобілізації працював на приватному підприємстві з обробки штучного каменю. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Служив водієм-стрільцем, старший солдат. Службу проходив у бойовій зоні. Спочатку на Києво-Житомирському напрямку, потім Дружківка, Краматорськ, Білогорівка Бахмацького району Донецької області. У Білогорівці дістав поранення в ногу, проходив лікування у Житомирській лікарні. Опісля відправився у батальйон м. Чернівці, де комісія ВЛК повернула на позицію на Донеччині, в село Білогорівка, там він отримав 2 контузії.	Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Білогорівка Бахмутського району.
10953		Кушніренко Ігор («Добряк»)	21 червня 1978, Ямниця поблизу Івано-Франківська. Старший лейтенант. Воював в АТО. У квітні 2022 повернувся до військової справи. Служив командиром кулеметного взводу стрілецької роти. У січні 2023 отримав важке поранення поблизу Соледара і з того часу лікувався.	Помер внаслідок важкого поранення, отриманого у зоні бойових дій поблизу Соледара Донецької області.
10954		Нікітченко Олександр Юрійович	50 років, м. Сміла. Прапорщик. Закінчив загальноосвітню школу № 11 та Смілянське професійно-технічне училище № 4, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника. 26 років перебував на службі в одній з військових частин ЗСУ. У 2015 році брав участь в антитерористичній операції у місті Краматорськ	Загинув в Авдіївці під час виконання військових обов'язків.
10955		Латуша Микола Федорович	49 років, с. Нова Ободівка. Стрілець-санітар 3 танкової бригади 1 піхотного батальйону механізованої роти військової частини А2573. Народився 20 травня 1973 року. Мобілізований 06.03.2022. Залишилися мати, брат, дочка.	Загинув на Харківщині під час виконання військових обов'язків.
10956		Осадчий Олег	47 років, м. Краматорськ. Був вірянином місцевої римсько-католицької парафії Зіслання Святого Духа. Став сиротою в 11 років. З 11 жовтня 2016 року пішов добровольцем до лав 54 бригади ЗСУ. На момент повномасштабного вторгнення РФ служив в 11 прикордонному загоні в Краматорську. Дружина і сини виїхали до Івано-Франківська.	Загинув у боях за Бахмут. Похований у Івано-Франківську на алеї героїв на Чукалівському цвинтарі
10957